Побачив(-ла) один уривок: Діти, які найгірше влаштовуються в цьому світі, обов’язково походять з родини без жодних матеріальних ресурсів, але з дуже суворим вихованням.
У родині, де панує бідність, немає жодних ресурсів, але попри це намагаються виховати дитину дуже правильною, особливо слухняною, з тонкою шкірою, яка дуже дорожить своєю репутацією і не хоче нікому створювати проблем.
Щойно дитина відкриває рота — відчувається цей комплекс меншовартості. Така дитина рано чи пізно буде повністю "з’їдена" цим суспільством, її важка доля — це неминучість.
У сім’ях із браком ресурсів "слухняність" і "розсудливість" вважаються найдешевшою життєвою мудрістю.
Батьки, які самі постійно стикаються з труднощами, перекладають усю свою тривогу й очікування на дитину, намагаючись "позолотити" її за допомогою суворих моральних норм, сподіваючись, що це захистить її від втрат у складному суспільстві.
Однак вони не знають, що цей "панцир" дійсно може захистити від деяких негараздів, але водночас сильно обмежує простір для розвитку дитини.
Слухняність, розуміння, небажання змагатися й створювати незручності іншим — усе це змушує дитину, яку так виховували з дитинства, ховати свою агресію й відчуття сили.
Коли з’являється можливість — перша реакція: відступити назад; коли її кривдять — каже собі: "потерпи, все мине"; коли щось іде не так — у всьому звинувачує себе.
Так і терпить знову й знову, поступаючись, поки її особистий простір у стосунках жорстоко експлуатують і звужують.
Надмірна вимогливість до дитини щодо правил у сім’ї — по суті, це тренування слухняності, яке вбиває сміливість ризикувати й здібність кидати виклик авторитету.
У підсумку така дитина може бути відмінником у школі, але, потрапивши в суспільство, стає "мовчазною невидимкою", яка не наважується конкурувати, не сміє проявити себе й безпорадно спостерігає, як можливості дістаються тим, хто, можливо, менш здібний, але сміливіший і активніший.
Якщо ти — така дитина, перший крок до змін — це сміливо подивитися на свій внутрішній світ і переосмислити його.
Ти маєш чітко усвідомити: відчуття меншовартості й страх осоромитися — це нав’язані ззовні психологічні кайдани.
Тобі потрібно навчитися повернути батьківські очікування їм самим, тимчасово відкласти суспільні оцінки й почати прислухатися до свого внутрішнього голосу: що мені насправді подобається? Якого життя я хочу? Якою людиною я хочу бути?
Вчися наполегливо відстоювати свої інтереси, а енергію, яку витрачав(-ла) на догоджання іншим, спрямовувати на себе.
Запам’ятай: справжня сила — це не ніколи не помилятися, а вміти пробачати собі помилки; це не ніколи не просити про допомогу, а щиро звертатися за нею і з гідністю віддячувати.
Другий крок — тренуватися дикому зростанню в реальному житті.
Потрібно свідомо почати з малого й кидати виклик своїм звичкам бути "правильним(-ою)".
Наприклад, у безпечному середовищі навмисно зробити маленьку помилку й подивитися, чи "обвалиться небо"; відверто висловити симпатію людині, яка тобі подобається, навіть якщо ризикуєш отримати відмову; на нараді змусити себе бодай раз висловитися, навіть якщо це лише коротка репліка.
Треба загартувати свою "шкіру" до міцного щита, а не залишати її крихкою маскою.
Цей процес неминуче супроводжуватиметься незручністю й страхом, але кожен такий сміливий крок звільняє пригнічену життєву енергію.
Зрештою ти побачиш: у реальному світі часто не карають за "вихід за межі".
Твоя сміливість говорити за себе, відстоювати свої інтереси, створювати незручності, щось вимагати буде винагороджена — тобі дадуть більше можливостей і більше поваги, а твій розквіт знайде ширший простір.
Нагорода — це не лише вміння чи здібності, а й готовність брати відповідальність за себе.
Переглянути оригінал
Ця сторінка може містити контент третіх осіб, який надається виключно в інформаційних цілях (не в якості запевнень/гарантій) і не повинен розглядатися як схвалення його поглядів компанією Gate, а також як фінансова або професійна консультація. Див. Застереження для отримання детальної інформації.
Побачив(-ла) один уривок: Діти, які найгірше влаштовуються в цьому світі, обов’язково походять з родини без жодних матеріальних ресурсів, але з дуже суворим вихованням.
У родині, де панує бідність, немає жодних ресурсів, але попри це намагаються виховати дитину дуже правильною, особливо слухняною, з тонкою шкірою, яка дуже дорожить своєю репутацією і не хоче нікому створювати проблем.
Щойно дитина відкриває рота — відчувається цей комплекс меншовартості. Така дитина рано чи пізно буде повністю "з’їдена" цим суспільством, її важка доля — це неминучість.
У сім’ях із браком ресурсів "слухняність" і "розсудливість" вважаються найдешевшою життєвою мудрістю.
Батьки, які самі постійно стикаються з труднощами, перекладають усю свою тривогу й очікування на дитину, намагаючись "позолотити" її за допомогою суворих моральних норм, сподіваючись, що це захистить її від втрат у складному суспільстві.
Однак вони не знають, що цей "панцир" дійсно може захистити від деяких негараздів, але водночас сильно обмежує простір для розвитку дитини.
Слухняність, розуміння, небажання змагатися й створювати незручності іншим — усе це змушує дитину, яку так виховували з дитинства, ховати свою агресію й відчуття сили.
Коли з’являється можливість — перша реакція: відступити назад;
коли її кривдять — каже собі: "потерпи, все мине";
коли щось іде не так — у всьому звинувачує себе.
Так і терпить знову й знову, поступаючись, поки її особистий простір у стосунках жорстоко експлуатують і звужують.
Надмірна вимогливість до дитини щодо правил у сім’ї — по суті, це тренування слухняності, яке вбиває сміливість ризикувати й здібність кидати виклик авторитету.
У підсумку така дитина може бути відмінником у школі, але, потрапивши в суспільство, стає "мовчазною невидимкою", яка не наважується конкурувати, не сміє проявити себе й безпорадно спостерігає, як можливості дістаються тим, хто, можливо, менш здібний, але сміливіший і активніший.
Якщо ти — така дитина, перший крок до змін — це сміливо подивитися на свій внутрішній світ і переосмислити його.
Ти маєш чітко усвідомити: відчуття меншовартості й страх осоромитися — це нав’язані ззовні психологічні кайдани.
Тобі потрібно навчитися повернути батьківські очікування їм самим, тимчасово відкласти суспільні оцінки й почати прислухатися до свого внутрішнього голосу: що мені насправді подобається? Якого життя я хочу? Якою людиною я хочу бути?
Вчися наполегливо відстоювати свої інтереси, а енергію, яку витрачав(-ла) на догоджання іншим, спрямовувати на себе.
Запам’ятай: справжня сила — це не ніколи не помилятися, а вміти пробачати собі помилки; це не ніколи не просити про допомогу, а щиро звертатися за нею і з гідністю віддячувати.
Другий крок — тренуватися дикому зростанню в реальному житті.
Потрібно свідомо почати з малого й кидати виклик своїм звичкам бути "правильним(-ою)".
Наприклад, у безпечному середовищі навмисно зробити маленьку помилку й подивитися, чи "обвалиться небо";
відверто висловити симпатію людині, яка тобі подобається, навіть якщо ризикуєш отримати відмову;
на нараді змусити себе бодай раз висловитися, навіть якщо це лише коротка репліка.
Треба загартувати свою "шкіру" до міцного щита, а не залишати її крихкою маскою.
Цей процес неминуче супроводжуватиметься незручністю й страхом, але кожен такий сміливий крок звільняє пригнічену життєву енергію.
Зрештою ти побачиш: у реальному світі часто не карають за "вихід за межі".
Твоя сміливість говорити за себе, відстоювати свої інтереси, створювати незручності, щось вимагати буде винагороджена — тобі дадуть більше можливостей і більше поваги, а твій розквіт знайде ширший простір.
Нагорода — це не лише вміння чи здібності, а й готовність брати відповідальність за себе.