
Кубіт — це основна одиниця інформації у квантових обчисленнях. Класичний біт приймає лише значення “0” або “1”. Кубіт може одночасно перебувати у суперпозиції обох станів. Це схоже на монету, яка обертається у повітрі — вона і “орел”, і “решка”, поки не відбудеться вимірювання, після чого стан фіксується.
Кубіти вирізняються здатністю кодувати інформацію у суперпозиції та заплутуватись з іншими кубітами. Заплутаність означає корельованість станів кількох кубітів, подібно до взаємопов’язаних монет. Такі властивості дозволяють квантовим комп’ютерам виконувати окремі обчислення інакше, ніж класичним.
Кубіти ґрунтуються на суперпозиції та заплутаності. Суперпозиція означає, що кубіт містить амплітуди для “0” і “1” до моменту вимірювання. Заплутаність — це сильна кореляція між кількома кубітами: зміна одного впливає на інші.
Операції над кубітами виконують за допомогою “квантових вентилів”. Це інструменти для обертання монети, які змінюють ймовірність випадіння “орла” чи “решки”. Вимірювання подібне до зупинки обертання монети: після вимірювання суперпозиція переходить у “0” або “1”.
Основна відмінність — у представленні: класичний біт завжди “0” або “1”, а кубіт описується амплітудами ймовірності для обох станів. Це не означає, що квантовий комп’ютер повертає всі відповіді одразу, але окремі алгоритми обробляють простір рішень ефективніше.
Відрізняються і операції. Класичні вентилі діють як перемикачі; квантові вентилі здійснюють безперервні обертання та інтерференцію. Зчитування класичних даних їх не змінює, а вимірювання кубіта призводить до колапсу стану — алгоритми повинні кодувати інформацію у вимірюваних ймовірностях до зчитування.
Кубіти створюють на основі різних фізичних систем: надпровідних схем, іонів у пастці, фотонів або спінових систем. Це схоже на використання різних матеріалів для виготовлення монет — кожен метод має свої властивості й компроміси щодо стабільності.
У пристроях виникають шуми й помилки. У галузі використовують поняття “відмовостійкий кубіт” — логічний кубіт, який формують з багатьох фізичних нестабільних кубітів із застосуванням корекції помилок. Для впливу на криптографію потрібна велика кількість надійних відмовостійких кубітів.
Кубіти самі по собі не зламують активи у мережі, але квантові алгоритми можуть підривати криптографічні основи. Наприклад, алгоритм Шора дозволяє ефективно розкладати великі числа на множники й обчислювати дискретні логарифми — це задачі, на яких базуються схеми підпису у блокчейнах.
У мережах, таких як Ethereum, використовують цифрові підписи ECDSA для перевірки ініціатора транзакції за приватним ключем. Якщо з’являться потужні відмовостійкі квантові комп’ютери, ці задачі можна буде розв’язати швидше, що дозволить зловмисникам отримати приватні ключі з відкритих даних — це основний ризик.
У короткостроковій перспективі — ні. Для порушення сучасної криптографії потрібні мільйони відмовостійких кубітів, а сучасні технології цього не забезпечують. Станом на 2025 рік жодна публічна квантова система не може зламати основні підписи у мережі.
Ризик існує. Деякі адреси розкривають відкриті ключі після витрат, що підвищує вразливість. Раціональний підхід — мінімізувати повторне використання адрес і стежити за впровадженням постквантової криптографії. NIST США впроваджує стандарти для постквантових алгоритмів Kyber, Dilithium і SPHINCS+ у 2022–2025 роках, спрямовуючи міграцію.
Підготовка здійснюється поетапно з мінімальним впливом на користувачів:
Крок 1: Оцінити вразливість. Визначити системи, де відкриті ключі або ключові дані розкриваються у мережі чи під час комунікації; зафіксувати використовувані алгоритми (наприклад, ECDSA, RSA).
Крок 2: Впровадити постквантову криптографію. Такі схеми працюють на класичних комп’ютерах і стійкі до квантових атак, наприклад, підписи та обмін ключами на основі ґраток. Розпочати тестування у внутрішніх комунікаціях і процесах резервного копіювання ключів.
Крок 3: Поетапна міграція. Запровадити подвійну підтримку для критичних операцій (традиційні та постквантові підписи), поступово розширюючи на гаманці й смартконтракти. Наприклад, на Ethereum-мережах, які підтримує Gate, відстежувати розвиток постквантових підписів і верифікації контрактів перед інтеграцією відповідних рішень.
Крок 4: Тренування та моніторинг. Впровадити аварійні процедури для імітації витоку ключів чи зміни алгоритмів, стежити за діяльністю NIST і відкритими аудитами, уникати зберігання великих активів у неперевірених гаманцях.
Кубіти створюють нові можливості. Наприклад, генерація якіснішої випадковості для лотерей чи ігор у мережі, що знижує ризик маніпуляцій. Інший напрям — поєднання квантових обчислень із квантовими комунікаціями для захищеного обміну ключами між вузлами.
Варто враховувати, що квантові комунікації та блокчейн — це окремі технології; їх інтеграція має інженерні й вартісні виклики. У короткостроковій перспективі впровадження постквантових алгоритмів у класичні блокчейни є практичнішим для підвищення безпеки.
Виділяють три напрями: масштабування квантового обладнання та корекції помилок, розвиток стандартів і реалізацій постквантової криптографії, а також інтеграція постквантових рішень у Web3-екосистеми. Станом на 2025 рік NIST опублікував стандарти постквантового шифрування й стимулює міграцію у галузі; блокчейн-екосистеми тестують сумісність.
Квантові пристрої, здатні загрожувати основним підписам, потребують багаторічних інженерних проривів. Реалістична дорожня карта: спочатку впровадити постквантові алгоритми для комунікацій, резервного копіювання й окремих смартконтрактів, потім поступово мігрувати гаманці й інтерфейси.
Кубіти — це фундаментальні одиниці квантових обчислень, що використовують суперпозицію та заплутаність для переваг у спеціалізованих задачах. Їх значення для блокчейну полягає у здатності квантових алгоритмів підривати безпеку підписів. Панікувати не варто, але підготовку слід зосередити на постквантовій криптографії та поетапній міграції. Важливо стежити за розвитком обладнання, стандартизацією й аудитами — уникайте поспішних розгортань чи зберігання великих активів у неперевірених рішеннях.
Класичний біт може бути лише 0 або 1. Кубіт може перебувати у суперпозиції 0 і 1 — подібно до монети, що обертається й одночасно є “орлом” і “решкою”. Суперпозиція дозволяє кубітам обробляти кілька можливостей одночасно, що дає квантовим комп’ютерам експоненційно більшу обчислювальну потужність.
Сучасні криптовалюти використовують RSA, еліптичні криві та інші криптографічні алгоритми на класичних обчислювальних припущеннях. Квантові комп’ютери можуть застосовувати алгоритм Шора для швидкого зламу цих шифрів, що ставить під загрозу приватні ключі гаманців. Проте для цього потрібні потужні відмовостійкі квантові комп’ютери, які ще не існують у комерційному масштабі.
Наразі немає підстав для занепокоєння. Хоча квантові обчислення можуть теоретично становити загрозу для шифрування, реальні квантові комп’ютери ще кілька років або десятиліть не досягнуть потрібного рівня. Індустрія вже розробляє постквантову криптографію, багато проєктів тестують стійкі до квантових атак алгоритми. Слідкуйте за оновленнями безпеки проєктів — активи залишаються відносно захищеними.
Основна стратегія — перехід на стійкі до квантових атак схеми шифрування: криптографія на ґратках і підписи на хешах. Деякі проєкти досліджують гібридні підходи з поєднанням чинного шифрування та постквантових алгоритмів. Додатково — зменшення повторного використання адрес і впровадження мультипідпису. Це еволюційний процес безпеки.
Квантові обчислення перебувають на ранній дослідницькій стадії — NISQ-ера (Noisy Intermediate-Scale Quantum). Найсучасніші чипи містять сотні або тисячі кубітів. Для зламу криптографічних систем потрібно мільйони відмовостійких кубітів — це не раніше ніж за 5–10 років. Наразі квантові обчислення застосовують для наукових досліджень і задач оптимізації.


