ФРС уперше системно оцінила вплив платіжних стейблкоїнів, зазначивши, що вони можуть покращити транскордонну ефективність, але водночас переформатують рух резервів і простір для операцій грошово-кредитної політики.
У день 30 березня троє економістів Федеральної резервної системи США (Fed) — Kyungmin Kim, Romina Ruprecht і Mary-Frances Styczynski — на сайті ФРС опублікували нотатку дослідження «Платіжні стейблкоїни та транскордонні платежі: користь і вплив на виконання монетарної політики». Це перший випадок, коли ФРС після ухвалення в липні 2025 року «законопроєкту GENIUS» запропонувала системний аналіз загального економічного впливу стейблкоїнів.
Дослідження насамперед окреслює правовий контекст: у липні 2025 року Конгрес США ухвалив «законопроєкт GENIUS», який встановив регуляторну рамку для платіжних стейблкоїнів. Згідно із законом, емітенти платіжних стейблкоїнів мають дотримуватися таких ключових вимог:
Дослідження зазначає, що подальші імплементаційні деталі з боку федеральних і штатних регуляторних органів визначатимуть фактичні масштаби використання стейблкоїнів між оптовими та роздрібними клієнтами.
Ключове питання, на якому фокусується дослідження, звучить так: де першопричина низької ефективності існуючої системи транскордонних платежів?
Відповідь — у ланцюгу посередництва через кореспондентський банкінг (Correspondent Banking). Оскільки транскордонні платежі передбачають високі фіксовані витрати (наприклад, створення закордонних філій і побудову можливостей комплаєнсу для AML/KYC), лише великі міжнародні банки можуть собі це дозволити. Середні та малі банки змушені здійснювати переказ через ланцюги кореспондентів, що призводить до:
Стан погіршується далі: за даними SWIFT понад 60% оптових платежів потребують проходження через більш ніж одного посередника; за останнє десятиліття кількість активних кореспондентських банків скоротилася приблизно на 30%, концентрація ринку зросла, і лише декілька великих банків можуть вилучати економічну ренту через високі тарифи або застарілу інфраструктуру.
Дослідження змальовує сценарій, за якого транскордонні платежі здійснюються за допомогою стейблкоїнів: фізичні особи, компанії та середні й малі банки напряму проводять транскордонні перекази доларовими стейблкоїнами, а великі міжнародні банки грають роль маркетмейкерів, які готові торгувати в будь-який момент, купуючи й продаючи стейблкоїни для підтримання ліквідності. Така архітектура дозволяє:
Водночас дослідження вказує, що через те, що в підконтрольних юрисдикціях суб’єкти тримають доларові активи як такі, існують валютні та геополітичні ризики, тому аналіз фокусується на «локальних валютних економіках зі стабільною вартістю», і не розглядає потенціал доларових стейблкоїнів як інструменту збереження вартості за кордоном.
Найголовніший висновок дослідження полягає в тому, що вплив стейблкоїнів на баланс ФРС багато в чому визначається стратегією управління активами емітента. Дослідження задає три сценарії:
Спільний висновок для всіх трьох сценаріїв такий: якщо стейблкоїни будуть масово прийняті, ФРС, ймовірно, доведеться заново відкалібрувати свою політику управління резервами, щоб реагувати на можливі різкі й великі потоки капіталу між банками та емітентами стейблкоїнів.
Час публікації цієї дослідницької нотатки видається вельми показовим — саме в момент, коли Конгрес США активно просуває законодавчі деталізації щодо стейблкоїнів, а ринок із високою увагою стежить за прогресом упровадження законопроєкту GENIUS. Аналіз економістів ФРС відображає, що на рівні центрального банку вперше здійснюється системна оцінка: стейблкоїни — це не лише інструменти платежів, а структурні змінні, які можуть змінити механізм трансмісії монетарної політики.
Для криптоіндустрії ця робота, з одного боку, підтверджує переваги ефективності стейблкоїнів у транскордонних платіжних сценаріях; з іншого — чітко вказує на інше: чим більший масштаб, тим глибший вплив на традиційну фінансову систему, і тим прискіпливішими будуть перевірки регуляторних органів щодо структур управління активами.